Кодекс честі вихователя
Сьогодні педагог – головна особа, що проводить просвітницьку діагностичну, та корекційну роботу з дітьми та батьками. Від його кваліфікації та культури залежать збереження прав дитини в дошкільному закладі, а також захист її жорсткого поводження в сім’ї. Правова та педагогічна культура більшості батьків досить низька, з положеннями Конвенції знайома лише незначна частина їх.
Родинне виховання і право на виховання своїх дітей закріплені в „Кодексі про шлюб та сім’ю”. Завдання сімейного Кодексу України передбачено, що виховання дітей родиною є обов’язковим, так само обов’язковим є піклування батьків про їхнє здоров’я, фізичний, моральний розвиток та навчання.
Батьки мають чітко знати свої обов’язки і права дитини, які в разі необхідності вони захищатимуть. Виконуючи свої обов’язки щодо виховання, батьки та особи, які їх замінюють мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.
Більша частина насильницьких дій, жорстоке поводження з дітьми, примушують їх до бродяжництва, жебракування, вчиняються у так званих сім’ях. Проте не слід забувати і про зовні пристойні сім’ї, де у виховному процесі є чимало недоліків і прогалин.
Можна виділити такі чинники ризику, які можуть сприяти жорстокому поводженню з дітьми:
1. неповні та багатодітні сім’ї;
2. сім’ї з прийомними дітьми;
3. сім’ї де є мачуха або вітчим;
4. наявність у сім хворого на алкоголізм, наркоманію, колишніх засуджених.;
5. безробіття, сталі фінансові труднощі;
6. постійні конфлікти між батьками дитини;
7. низький рівень культури, негативні сімейні традиції;
8. небажана дитина;
9. розумові або фізичні вади дитини;
10. „важка дитина”.
11. жебракування батьків.
Справою честі вихователя є:
1. Всі свої розум, знання, душу, серце, віддавати справі виховання високоосвіченої людини, здатної до творчого та неординарного мислення.
2. Ставитися до кожної дитини як до рівноправного учасника суспільного життя, як до рівної особистості.
3. Виховувати дітей на ідеалах свободи, чесності, добра, справедливості.
4. Піклуватись про здоров’я дитини, її фізичний розвиток, відпочинок, розваги.
5. Знайомити вихованців з кращими творами світової культури.
У всьому бути прикладом для своїх вихованців та їхніх батьків.
Добре напуття
Що за дивний звук у грудях?
Він знайомий усі людям
Це сердечко б’ється в нас
Повсякдень і повстяки час.
Воно може захворіти
Якщо ми на всіх сердитий
Посміхнешся – біль минає
Образи серця забуває
Щоб серденько не боліло
Справедливим будь, сміливим,
Навкруги всім посміхайся,
Серце – вірний друг твій знай це.
Такі динамічні хвилинки, допомагають скинути напруження й утому, активізують розумові та творчі здібності.
Патріотичне виховання
Патріотизм – це любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові , готовність для них на жертви і подвиги.
Патріотичне виховання дошкільнят розв’язує широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, але й виховання шанобливо ставлення до людини – трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
До основних завдань патріотичного виховання дошкільнят належать:
- формування любові до рідного краю;
- формування духовно-моральних взаємин;
- формування любові до культурного спадку свого народу;
- почуття власної гідності як представників свого народу;
- толерантне ставлення до представників інших національностей, до однолітків, батьків, сусідів, інших людей.
Основні напрями патріотичного виховання: - формування уявлень про сім’ю, родину, рід та родовід;
- краєзнавство;
- ознайомлення з явищами суспільного життя;
- формування знань про історію держави, державні символи;
- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
- формування знань про людство.
Кожен з цих напрямів може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми і кожен зробить свій внесок у соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.
Патріотизм починається з любові до людини, патріотизм починається з колиски.
Любов дитини до рідної землі починається з найближчого оточення. Можливо, вона народжується тоді, коли широко розкриті оченята побачили нахилену над колискою усміхнену матусю. А можливо, коли ласкавий промінчик сонця торкнувся щоки чи листочка з дерева і квітки у саду, зі стежини, що вела до дитячого садка. Дитячі враження залишають незабутні спогади у душі дитини.